Лаконічно описати цьогорічний Закарпатський тур так само важко, як було важко одному чоловікові в тій історії про джекфрут пояснити його смак: «Якщо випити сок цукрової тростини через бороду мусульманина, це і буде смак джекфрута». Кількох слів буде замало – про тур можна було б написати товстенну книгу. Проте є декілька важливих речей, які виокремлюють його з-поміж інших.
Почесний учасник туру
Вже стало традицією, що брахмачарі перед виїздом, або ж навіть посеред виїзду, благословляють санньясі. Це додає авторитетності, чи навіть гордості до того, що ми робимо. У різні роки це робили Ніранджана Свамі, Бхакті Чайтанья Свамі, Партха Саратхі дас Госвамі (по телефону з Вріндавана) та Сатсварупа дас Госвамі (відеороликом в Інтернеті). Цього року на нас знову звалилася неабияка вдача – Ніранджана Свамі якраз перебував у Києві. Була призначена зустріч – гурукула, четвер, 16:30. Проте її раптово скасували, і причина нас шокувала не менше, ніж сам факт скасування – Ніранджана Свамі їде в тур разом із брахмачарі.
Ніранджана Свамі: Вже багато років я хотів побувати на цьому турі та щоразу він накладався на мій графік. У цьому ж році таких накладок не було, тому я відразу скористався можливістю. Дуже дякую за те, що дозволили мені провести у турі ці три дні (у Вінниці, Хмельницькому та Чернівцях) і поспівати разом з вами. Я не хотів багато співати, бо у мене болить горло, але мені просто хотілося побувати у вашому товаристві. Я дуже сподіваюся, що ви зможете і надалі продовжувати діяти у тому ж настрої та давати свідомість Крішни іншим.
Пікнік на узбіччі
День роз’їзду – понеділок 23 липня – випав на екадаші. Ми сіли в синій автобус і налаштувалися на довгу і сонну дорогу. Проте чи Крішна вирішив, що хтось повторив недостатньо кіл в екадаші, чи дорожня поліція відчувала напруження через несприятливе положення Місяця, але нас зупинили — сталось це біля містечка Корець, що на Рівненщині. Нас часто зупиняють, тому ніхто не переживав. Лише Бхайраватарджака прабгу сказав: «Чомусь ніхто не молиться Нрісімсі».
Минулого року також під час Закарпатського туру сталося подібне. Тоді нас зупинили з незрозумілих причин поблизу Рахова на Закарпатті та не відпускали. Бхайраватарджака прабгу вихопив джаджі і почав бігати по пішохідному переходу, прославляючи Крішну і Раму, згодом до нього приєдналися й інші брахмачарі. І так як одні йшли в одну сторону, а інші — у протилежну, через перехід не міг проїхати жоден автомобіль, і за п’ять хвилин біля посту ДАІ утворився корок із кількох десятків автомобілів. Тоді прийшов начальник посту, спитав, що відбувається, і сказав патрулю відпустити автобус.
Цього разу причина була зрозуміла – були проблеми з документами. Бхайраватарджака прабгу сказав: «Давай баян», і почався кіртан – з мрідангами, караталами, мікрофоном, танцями і розповсюдженням книг. В той день Костя Баранов прабгу розповсюдив 7 книг.
Костя Баранов прабгу: Неподалік розташоване містечко Корець і навколишні села. Хтось зупиняється на станції техобслуговування, хтось в кафе заходить, місцеві також кудись добираються – і всім цікаво було, що тут коїться. Вони кликали знайомих: «Іди подивись, що відбувається». Спочатку жінка з двома дітьми взяла книгу. Потім два веселих хлопці на машині зупинилися. Я відразу протягнув їм книгу, вони теж взяли, пожертвували. Через п’ять хвилин привели друзів, та їх стало близько десяти чоловік. Один з них також взяв книгу.
Підійшов ще один чоловік. Каже: «Сьогодні у мене день важкий, тому я трошки напідпитку. У нас тут у Корці така глухомань, а тут така подія! Я вам пожертвую. Може, у вас є якийсь сувенірчик чи щось таке на пам’ять?» Я дав йому пару брахмачарських коржиків, якусь брошурку і кажу: «Це все, що є». Він щиро подякував.
Цілюща сила джапи
У графіку наших поїздок навпроти одного дня як місце для ночівлі значилося «у полі». Лише близько дев’ятої вечора все з’ясувалося – Солотвино, курорт солоних озер.
Максим Харузін прабгу: Усі поставили намети і полягали спати, а я ліг просто неба. Майже відразу пішов дощ. Я почав шукати нового місця ночівлі, проте так і не знайшов. Довелося до півночі читати книги Прабгупади, а після – повторювати джапу. До пів на третю я повторив мантру і пішов спати. Через п’ять хвилин почав падати дощ, і я знову зібрав спальник з килимком і не розумів, куди мені тепер йти. Я сховав всі речі під машину і пішов у ці солоні озера купатися. Я подумав, що це Крішна вирішив мене трохи підлікувати – у мене ж спина болить все-таки.
Зайшов я у ці озера — а там такий екстаз, виявляється! Як на Мертвому морі — лягаєш на воду, повністю розслабляєшся, і вода навіть в носа не затікає. Одне з них гаряче — близько 50 градусів. До п’ятої години я там плавав, мастився грязюкою, а потім почали приходити інші брахмачарі з джапою. Вони якийсь час дивилися на мене, потім кудись ішли і приходили вже в плавках з джапою. Вони заходили в ці озера і повторювали мантру наче буржуї.
Усю ніч я не спав, потім мене попросили допомогти на кухні, спав я лише під час переїзду з місця на місце, а в кінці дня я почувався чудово.
Так Крішна для групи харінами-санкіртани перетворив лимон у лимонад.
